Найдено 200+ «З»

ЗА

Орфографический словарь

за за 2, в знач. сущ. (взв`есить вс`е з`а и прот`ив), нареч. (голосов`ать з`а), сказ. (`я - з`а, а `он пр`отив)

ЗА БЕСЦЕНОК

Орфографический словарь

за бесценок за бесц`енок

ЗА БУГОР

Орфографический словарь

за бугор за буг`ор (за границу)

ЗА ВСЕ ПРО ВСЕ

Орфографический словарь

за всё про всё за всё про всё

ЗА ГОРОД

Орфографический словарь

за город з`а город (в`ыехать з`а город)

ЗА ГОРОДОМ

Орфографический словарь

за городом з`а городом (ж`ить з`а городом)

ЗА ГРАНИЦЕЙ

Орфографический словарь

за границей за гран`ицей (ж`ить за гран`ицей)

ЗА ДАВНОСТЬЮ

Орфографический словарь

за давностью за д`авностью

ЗА ДЕСЯТЕРЫХ

Орфографический словарь

за десятерых за десятер`ых

ЗА ДУШОЙ

Орфографический словарь

за душой за душ`ой (ничег`о н`ет)

ЗА ЖИВОЕ

Орфографический словарь

за живое за жив`ое (зад`еть, тр`онуть)

ЗА ЗДОРОВО ЖИВЕШЬ

Орфографический словарь

за здорово живёшь за здор`ово живёшь

ЗА РУБЕЖ

Орфографический словарь

за рубеж за руб`еж (у`ехать за руб`еж)

ЗА СКОБКИ

Орфографический словарь

за скобки за ск`обки (в`ынести)

ЗА ТРИДЕВЯТЬ ЗЕМЕЛЬ

Орфографический словарь

за тридевять земель за тр`идевять зем`ель

ЗА ЧЕТВЕРЫХ

Орфографический словарь

за четверых за четвер`ых

ЗА ЧТО ПРО ЧТО

Орфографический словарь

за что про что за чт`о про чт`о

ЗА ШИВОРОТ

Орфографический словарь

за шиворот за ш`иворот (вз`ять, схват`ить)

ЗААМУДАРЬИНСКИЙ

Орфографический словарь

заамударьинский заамударь`инский

ЗААНГАЖИРОВАТЬСЯ

Орфографический словарь

заангажироваться заангаж`ироваться, -руюсь, -руется

ЗААРКАНИВАТЬ

Орфографический словарь

заарканивать заарк`анивать, -аю, -ает

ЗААРТАЧИТЬСЯ

Орфографический словарь

заартачиться заарт`ачиться, -чусь, -чится

ЗАБАВЛЯТЬ

Орфографический словарь

забавлять забавл`ять, -`яю, -`яет

ЗАБАВНИЦА

Орфографический словарь

забавница заб`авница, -ы, тв. -ей

ЗАБАВНОСТЬ

Орфографический словарь

забавность заб`авность, -и

ЗАБАГРЕННЫЙ

Орфографический словарь

забагренный заб`агренный; кр. ф. -ен, -ена

ЗАБАЙКАЛЕЦ

Орфографический словарь

забайкалец забайк`алец, -льца, тв. -льцем

ЗАБАЙКАЛЬСКИЙ

Орфографический словарь

забайкальский забайк`альский

ЗАБАЛАНСОВЫЙ

Орфографический словарь

забалансовый забал`ансовый

ЗАБАЛКАНСКИЙ

Орфографический словарь

забалканский забалк`анский

ЗАБАЛЛАСТИРОВАТЬ

Орфографический словарь

забалластировать забалласт`ировать, -рую, -рует

ЗАБАЛЛОТИРОВЫВАТЬ

Орфографический словарь

забаллотировывать забаллотир`овывать, -аю, -ает

ЗАБАЛОВАННЫЙ

Орфографический словарь

забалованный забал`ованный; кр. ф. -ан, -ана

ЗАБАЛОВАТЬСЯ

Орфографический словарь

забаловаться забалов`аться, -л`уюсь, -л`уется

ЗАБАЛЬЗАМИРОВАТЬСЯ

Орфографический словарь

забальзамироваться забальзам`ироваться, -руется

ЗАБАРРИКАДИРОВАТЬ

Орфографический словарь

забаррикадировать забаррикад`ировать, -рую, -рует

ЗАБАРРИКАДИРОВАТЬСЯ

Орфографический словарь

забаррикадироваться забаррикад`ироваться, -руюсь, -руется

ЗАБЕГАНИЕ

Орфографический словарь

забегание забег`ание, -я

ЗАБИНТОВЫВАТЬСЯ

Орфографический словарь

забинтовываться забинт`овываться, -аюсь, -ается

ЗАБИРАТЬСЯ

Орфографический словарь

забираться забир`аться, -`аюсь, -`ается

ЗАБИТЬСЯ

Орфографический словарь

забиться заб`иться, забь`юсь, забьётся

ЗАБИЯЧЛИВОСТЬ

Орфографический словарь

забиячливость заби`ячливость, -и

ЗАВОЕВАНИЕ

Орфографический словарь

завоевание завоев`ание, -я

ЗАВОЕВАННЫЙ

Орфографический словарь

завоёванный завоёванный; кр. ф. -ан, -ана

ЗАВОЕВАТЕЛЬ

Орфографический словарь

завоеватель завоев`атель, -я, но: Вильг`ельм Завоев`атель

ЗАВОЕВАТЕЛЬНИЦА

Орфографический словарь

завоевательница завоев`ательница, -ы, тв. -ей

ЗАВОЕВАТЕЛЬНЫЙ

Орфографический словарь

завоевательный завоев`ательный

ЗАВОЕВАТЬ

Орфографический словарь

завоевать завоев`ать, заво`юю, заво`юет

ЗАВОЕВАТЬСЯ

Орфографический словарь

завоеваться завоев`аться, заво`ююсь, заво`юется

ЗАВОЛОКИТИТЬ

Орфографический словарь

заволокитить заволок`итить, -`ичу, -`итит

ЗАВОЛОКИТИТЬСЯ

Орфографический словарь

заволокититься заволок`ититься, -`итится

ЗАВОЛОКИЧЕННЫЙ

Орфографический словарь

заволокиченный заволок`иченный; кр. ф. -ен, -ена

ЗАВОЛОКИЧИВАТЬ

Орфографический словарь

заволокичивать заволок`ичивать, -аю, -ает

ЗАВОЛОКИЧИВАТЬСЯ

Орфографический словарь

заволокичиваться заволок`ичиваться, -ается

ЗАВОЛОКШИЙСЯ

Орфографический словарь

заволокшийся завол`окшийся

ЗАВОЛОЧЕННЫЙ

Орфографический словарь

заволочённый заволочённый; кр. ф. -ён, -ен`а

ЗАВОЛОЧЬ

Орфографический словарь

заволочь завол`очь, -лок`у, -лочёт, -лок`ут; прош. -л`ок, -локл`а

ЗАВОЛОЧЬЕ

Орфографический словарь

заволочье з`авол`очье, -я, р. мн. -чий (местность за волоком, волоками) и З`авол`очье, -я (ист. территория на севере Европейской России)

ЗАВОЛОЧЬСЯ

Орфографический словарь

заволочься завол`очься, -лочётся, -лок`утся; прош. -л`окся, -локл`ась

ЗАВОРАЖИВАТЬСЯ

Орфографический словарь

завораживаться завор`аживаться, -аюсь, -ается

ЗАВОРАЖИВАЮЩИЙСЯ

Орфографический словарь

завораживающийся завор`аживающийся

ЗАВОРОЖИТЬ

Орфографический словарь

заворожить заворож`ить, -ж`у, -ж`ит

ЗАВОРОТ

Орфографический словарь

заворот завор`от, -а (поворот)

ЗАВОРОЧАТЬ

Орфографический словарь

заворочать завор`очать, -аю, -ает

ЗАВОРОШИТЬ

Орфографический словарь

заворошить заворош`ить, -ш`у, -ш`ит

ЗАВОРОШИТЬСЯ

Орфографический словарь

заворошиться заворош`иться, -ш`усь, -ш`ится

ЗАВОТДЕЛОМ

Орфографический словарь

завотделом завотд`елом, нескл., м. и ж.

ЗАВЫШЕНИЕ

Орфографический словарь

завышение завыш`ение, -я

ЗАВЬЮЧЕННЫЙ

Орфографический словарь

завьюченный завь`юченный; кр. ф. -ен, -ена

ЗАВЬЮЧИВАТЬСЯ

Орфографический словарь

завьючиваться завь`ючиваться, -ается

ЗАВЯЗАННЫЙ

Орфографический словарь

завязанный зав`язанный; кр. ф. -ан, -ана

ЗАВЯЛИВАТЬ

Орфографический словарь

завяливать зав`яливать, -аю, -ает

ЗАВЯЛИТЬСЯ

Орфографический словарь

завялиться зав`ялиться, -лится

ЗАВЯНУТЬ

Орфографический словарь

завянуть зав`януть, -ну, -нет; прош. -`ял, -`яла

ЗАГАДАННЫЙ

Орфографический словарь

загаданный заг`аданный; кр. ф. -ан, -ана

ЗАГАДАТЬ

Орфографический словарь

загадать загад`ать, -`аю, -`ает

ЗАГАДИТЬ

Орфографический словарь

загадить заг`адить, -`ажу, -`адит

ЗАГАЖИВАТЬСЯ

Орфографический словарь

загаживаться заг`аживаться, -аюсь, -ается

ЗАГАЗОВАННЫЙ

Орфографический словарь

загазованный загаз`ованный; кр. ф. -ан, -ана

ЗАГАРПУНЕННЫЙ

Орфографический словарь

загарпуненный загарп`уненный; кр. ф. -ен, -ена

ЗАГАШАТЬСЯ

Орфографический словарь

загашаться загаш`аться, -`ается (к гас`ить)

ЗАГВАЗДАТЬ

Орфографический словарь

загваздать загв`аздать, -аю, -ает

ЗАГИБАТЬ

Орфографический словарь

загибать загиб`ать, -`аю, -`ает

ЗАГЛОТНУТЬ

Орфографический словарь

заглотнуть заглотн`уть, -н`у, -нёт

ЗАГЛОХНУТЬ

Орфографический словарь

заглохнуть загл`охнуть, -ну, -нет; прош. -`ох, -`охла

ЗАГЛУБИТЬ

Орфографический словарь

заглубить заглуб`ить, -бл`ю, -б`ит

ЗАГЛУБЛЕННОСТЬ

Орфографический словарь

заглублённость заглублённость, -и

ЗАГЛУШЕНИЕ

Орфографический словарь

заглушение заглуш`ение, -я

ЗАГЛУШИТЬСЯ

Орфографический словарь

заглушиться заглуш`иться, -ш`ится

ЗАГНИВАНИЕ

Орфографический словарь

загнивание загнив`ание, -я

ЗАГНИТЬ

Орфографический словарь

загнить загн`ить, загни`ю, загниёт; прош. -`ил, -ил`а, -`ило

ЗАГОРОДИТЬ

Орфографический словарь

загородить загород`ить, -ож`у, -`од`ит

ЗАГОРОЖЕННЫЙ

Орфографический словарь

загороженный загор`оженный; кр. ф. -ен, -ена

ЗАГОРЬЕ

Орфографический словарь

загорье заг`орье, -я, р. мн. -рий (местность за горой, горами) и Заг`орье, -я (местность в Москве; поселок, село)

ЗАГОРЯЧИТЬСЯ

Орфографический словарь

загорячиться загоряч`иться, -ч`усь, -ч`ится

ЗАГОТАВЛИВАНИЕ

Орфографический словарь

заготавливание загот`авливание, -я

ЗАГОТАВЛИВАТЬСЯ

Орфографический словарь

заготавливаться загот`авливаться, -ается

ЗАГОТОВИТЕЛЬНИЦА

Орфографический словарь

заготовительница заготов`ительница, -ы, тв. -ей

ЗАГОТОВИТЕЛЬНЫЙ

Орфографический словарь

заготовительный заготов`ительный

ЗАГОТЦЕНА

Орфографический словарь

заготцена заготцен`а, -`ы, мн. -ц`ены, -ц`ен

ЗАГРАБАСТЫВАТЬСЯ

Орфографический словарь

заграбастываться заграб`астываться, -ается

ЗАГРАДИТЕЛЬНЫЙ

Орфографический словарь

заградительный заград`ительный

ЗАГРАДОГОНЬ

Орфографический словарь

заградогонь заградог`онь, -огн`я

ЗАГРАНКА

Орфографический словарь

загранка загр`анка, -и, р. мн. -нок

ЗАГРАНПАСПОРТ

Орфографический словарь

загранпаспорт загранп`аспорт, -а

ЗАГРАНПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО

Орфографический словарь

загранпредставительство загранпредстав`ительство, -а

ЗАГРУЖЕННОСТЬ

Орфографический словарь

загруженность загр`уженность, -и и загружённость, -и

ЗАГРУЗЧИК

Орфографический словарь

загрузчик загр`узчик, -а

ЗАГРЯЗНЯТЬ

Орфографический словарь

загрязнять загрязн`ять, -`яю, -`яет

ЗАГС

Орфографический словарь

загс загс, -а и ЗАГС, -а и неизм. (отд`ел З`АГС) (сокр.: запись актов гражданского состояния)

ЗАГУСТИТЬ

Орфографический словарь

загустить загуст`ить, -ущ`у, -уст`ит

ЗАДАТЬ

Орфографический словарь

задать зад`ать, -`ам, -`ашь, -`аст, -ад`им, -ад`ите, -ад`ут; прош. з`ад`ал, задал`а, з`ад`ало

ЗАДАТЬСЯ

Орфографический словарь

задаться зад`аться, -`амся, -`ашься, -`астся, -ад`имся, -ад`итесь, -ад`утся; прош. зад`алс`я, задал`ась, зад`ал`ось

ЗАДАЧА-МИНИМУМ

Орфографический словарь

задача-минимум зад`ача-м`инимум, зад`ачи-м`инимум

ЗАДАЧКА

Орфографический словарь

задачка зад`ачка, -и, р. мн. -чек

ЗАДВИГАТЬСЯ

Орфографический словарь

задвигаться задвиг`аться, -`ается, несов. (к задв`инуть)

ЗАДЕКЛАМИРОВАТЬ

Орфографический словарь

задекламировать задеклам`ировать, -рую, -рует

ЗАДИРАЛА

Орфографический словарь

задирала задир`ала, -ы, м. и ж. (задира)

ЗАДИРАТЬСЯ

Орфографический словарь

задираться задир`аться, -`аюсь, -`ается

БАРГУЗИНСКИЙ ЗАПОВЕДНИК

Орфографический словарь

Баргузинский заповедник Баргуз`инский запов`едник

БАФФИНОВА ЗЕМЛЯ

Орфографический словарь

Баффинова Земля Б`аффинова Земл`я, Б`аффиновой Земл`и (остров)

БЕЗ ЗАЗРЕНИЯ СОВЕСТИ

Орфографический словарь

без зазрения совести без зазр`ения с`овести

БЕЗ СУЧКА БЕЗ ЗАДОРИНКИ

Орфографический словарь

без сучка без задоринки без сучк`а без зад`оринки

БИСКАЙСКИЙ ЗАЛИВ

Орфографический словарь

Бискайский залив Биск`айский зал`ив

БЛИЖНЕЕ ЗАРУБЕЖЬЕ

Орфографический словарь

ближнее зарубежье бл`ижнее заруб`ежье

БОГ ЕГО (ЕЕ, ИХ) ЗНАЕТ

Орфографический словарь

бог его (её, их) знает б`ог ег`о (её, `их) зн`ает (неизвестно, не знаю)

БОГ ЗНАЕТ

Орфографический словарь

бог знает б`ог зн`ает (чт`о, гд`е, когд`а, куд`а, к`ак и т. п.) (неизве- стно, что, где, куда и т. п.; о чем-н. плохом)

БОГ ЗНАЕТ ЧТО

Орфографический словарь

бог знает что б`ог зн`ает чт`о (выражение возмущения)

БОЙЛЬ-МАРРИОТОВСКИЙ ЗАКОН

Орфографический словарь

бойль-марриотовский закон б`ойль-марри`отовский зак`он

БОЛЬШАЯ ЗЕМЛЯ

Орфографический словарь

Большая земля Больш`ая земл`я (о материке)

БОЛЬШИЕ ЗОНДСКИЕ ОСТРОВА

Орфографический словарь

Большие Зондские острова Больш`ие З`ондские остров`а

БОЛЬШОЙ ЗАЛ МОСКОВСКОЙ КОНСЕРВАТОРИИ

Орфографический словарь

Большой зал Московской консерватории Больш`ой з`ал Моск`овской консерват`ории

В ЗАВЕРШЕНИЕ

Орфографический словарь

в завершение в заверш`ение (чего) (под конец, в качестве завершения)

В ЗАВИСИМОСТИ

Орфографический словарь

в зависимости в зав`исимости (от чего)

В ЗАГУЛ

Орфографический словарь

в загул в заг`ул (уд`ариться, пуст`иться)

В ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Орфографический словарь

в заключение в заключ`ение (чего) (под конец, заканчивая) ; но: в заключ`ении (в заключительной части; в тюрьме)

В ЗАЛОГ

Орфографический словарь

в залог в зал`ог (д`ать, вз`ять)

В ЗАМОК

Орфографический словарь

в замок в зам`ок (сварка)

ВЕРХ-ИСЕТСКИЙ ЗАВОД

Орфографический словарь

Верх-Исетский завод Верх-Ис`етский зав`од

ВЕС БРУТТО ЗА НЕТТО

Орфографический словарь

вес брутто за нетто в`ес бр`утто за н`етто, в`еса бр`утто за н`етто

ВЕТХИЙ ЗАВЕТ

Орфографический словарь

Ветхий Завет В`етхий Зав`ет

ВИЛЬГЕЛЬМ ЗАВОЕВАТЕЛЬ

Орфографический словарь

Вильгельм Завоеватель Вильг`ельм Завоев`атель

ВНЕ ЗАВИСИМОСТИ ОТ

Орфографический словарь

вне зависимости от вн`е зав`исимости от...

ВНУТРЕННЕ ЗАКОНОМЕРНЫЙ

Орфографический словарь

внутренне закономерный вн`утренне законом`ерный

ВОЕННАЯ ГАЛЕРЕЯ ЗИМНЕГО ДВОРЦА

Орфографический словарь

Военная галерея Зимнего дворца Во`енная галер`ея З`имнего дворц`а

ВОЗДУХ - ЗЕМЛЯ

Орфографический словарь

воздух - земля в`оздух - земл`я, неизм. (класс ракет)

ВОЙНА ЗА ИСПАНСКОЕ НАСЛЕДСТВО

Орфографический словарь

Война за испанское наследство Войн`а за исп`анское насл`едство (1701-1714)

ВОЙНА ЗА НЕЗАВИСИМОСТЬ

Орфографический словарь

Война за независимость Войн`а за незав`исимость (в США, 1775-1783)

ВОСТОЧНОЕ ЗАБАЙКАЛЬЕ

Орфографический словарь

Восточное Забайкалье Вост`очное Забайк`алье

ВРЕМЕННО ЗАМЕЩАЮЩИЙ

Орфографический словарь

временно замещающий вр`еменно замещ`ающий

ВСЕМИРНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ

Орфографический словарь

Всемирная организация здравоохранения Всем`ирная организ`ация здравоохран`ения

ВСЕМИРНЫЙ ДЕНЬ ЗАЩИТЫ ДЕТЕЙ

Орфографический словарь

Всемирный день защиты детей Всем`ирный д`ень защ`иты дет`ей

ВСЕМИРНЫЙ ДЕНЬ ЗДОРОВЬЯ

Орфографический словарь

Всемирный день здоровья Всем`ирный д`ень здор`овья

ВСЛЕД ЗА ТЕМ

Орфографический словарь

вслед за тем всл`ед за т`ем

ГЕОРГИЕВСКИЙ ЗАЛ

Орфографический словарь

Георгиевский зал Ге`оргиевский з`ал (в Московском Кремле)

ГЕОРГИЕВСКОЕ ЗНАМЯ

Орфографический словарь

Георгиевское знамя Ге`оргиевское зн`амя (в воинских частях)

ГЕРМЕТИЧЕСКИ ЗАКРЫТЫЙ

Орфографический словарь

герметически закрытый гермет`ически закр`ытый

ГОД ЗА ГОДОМ

Орфографический словарь

год за годом г`од за г`одом

ГОСПОДЬ ЕГО (ЕЕ, ИХ) ЗНАЕТ

Орфографический словарь

господь его (её, их) знает госп`одь ег`о (её, `их) зн`ает (неизвестно, не знаю)

ГУДЗОНОВ ЗАЛИВ

Орфографический словарь

Гудзонов залив Гудз`онов зал`ив, Гудз`онова зал`ива

ДА ЗДРАВСТВУЕТ

Орфографический словарь

да здравствует да здр`авствует

ДАЛЬНЕЕ ЗАРУБЕЖЬЕ

Орфографический словарь

дальнее зарубежье д`альнее заруб`ежье

ДАЛЬНИЙ ЗАПАД

Орфографический словарь

Дальний Запад Д`альний З`апад (в США)

ДАУРСКАЯ ЗЕМЛЯ

Орфографический словарь

Даурская земля Да`урская земл`я

ДЕНЬ ЗА ДЕНЬ

Орфографический словарь

день за день д`ень з`а день (однообразно)

ДЕНЬ ЗАЩИТНИКА ОТЕЧЕСТВА

Орфографический словарь

День защитника Отечества Д`ень защ`итника От`ечества

ДЕНЬ ЗАЩИТЫ ДЕТЕЙ

Орфографический словарь

День защиты детей День защ`иты дет`ей

ДЕНЬ ЗНАНИЙ

Орфографический словарь

День знаний Д`ень зн`аний

ДИКИЙ ЗАПАД

Орфографический словарь

Дикий Запад Д`икий З`апад (в США)

ДЛЯ ЗАТРАВКИ

Орфографический словарь

для затравки для затр`авки

ДРУГ ЗА ДРУГОМ

Орфографический словарь

друг за другом друг за др`угом

ДРУГ ЗА ДРУЖКОЙ

Орфографический словарь

друг за дружкой друг за др`ужкой

ЗА́ВЕРТКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́вертка див. за́крутка. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 230.

ЗА́ГОВИНИ = ЗА́ГОВІНИ = ЗА́ПУСТ = ЗА́ПУСТИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́говини = за́говіни = за́пуст = за́пусти — 1) останні дні перед постом, коли можна їсти (дозволе­но споживати) скоромне (сало, м’ясо і т. ін.); переддень пост

ЗА́ЙМАНЩИНА = ЗА́ЙМАНЬ = ЗА́ЙМИ­ЩЕ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́йманщина = за́ймань = за́йми­ще — вільна земля, привласнена правом першенства (хто перший зайняв, той і має); привласнення супроводжувалося систематичним обро

ЗА́ЙЧИК-ПОБІГА́ЙЧИК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

За́йчик-Побіга́йчик див. за́єць 1, 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 233.

ЗА́КРУТКА = ЗА́ВЕРТКА = ЗА́КРУ­ТЕНЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́крутка = за́вертка = за́кру­тень — заломлений і згорнений вуз­лом пучок стебел збіжжя, що сто­їть на корені; за народним по­вір’ям, робиться вона з лихим на­м

ЗА́ПУСТ[И]

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́пуст[и] див. за́говини. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 237.

ЗА́ПІЧОК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́пічок — 1) місце на печі, відго­роджене комином, або за піччю; як тепле і затишне, було звичай­ним пристановищем старих лю­дей. На припічку та горщик бі­жить

ЗА́СВІТИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́світи — потойбічний (той) світ; фразеологізм: піти́ в за́світи — по­мерти. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2

ЗА́СЛІНКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́слінка — шматок дошки або бляхи певної форми з ручкою, яким закривають отвір (челюсті) кухонної печі; після Водохреща на Полтавщині дівчата казали: «Пора цілу

ЗА́СІ́К = ЗАСІ́КА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́сі́к = засі́ка — відгороджене місце в коморі або зерносховищі для засипання зерна; також вели­кий і високий, звичайно нерухо­мий ящик з лядою для засипання зе

ЗА́СІВ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́сів — старовинний обрядово-ритуальний акт початку хлібороб­ського року; по полю розкидали яйця (крашанки) й хліб (відгомін жертвоприношення), потім сівач кида

ЗА́ТІРКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́тірка — давня страва з розтер­того на дрібні кульки борошна, звареного у воді або в молоці; да́ти за́тірки означає «сильно побити», тому кажуть: «Я тобі дам з

ЗА́ХІД

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́хід — 1) одна з чотирьох сторін світу; протилежне схід; здавна, за повір’ям, недобре місце, місце віч­ної темряви, пекло, тому коли сонце заходило, його пров

ЗА́ЧІСКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́чіска — певним способом укладене, підстрижене або завите волосся на голові; звичайний дав­ній спосіб зачісування волосся в Україні — «вгору», «просто», без пр

ЗА́ЯЧЕ СЕ́РЦЕ, ЗА́ЯЧИЙ ПІТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́яче се́рце, за́ячий піт див. за́єць 1. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 239.

ЗА́ЄЦЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́єць (ж. зайчи́ха, зайчи́ця) — 1) (зменшено-пестливі — зайчик, зайчичок, заїнька; зайча, зайченя — маля зайця) невеликий полохли­вий звірок родини гризунів, з

ЗАБА́ВА = ЗА́БАВКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заба́ва = за́бавка — 1) заняття з метою розважитися, повеселити­ся; розвага, гра; також те або той, що дає розвагу, втіху; з давніх-да­вен народ любив різні роз

ЗАБАВЛЯ́НКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

забавля́нка — примовка, співанка, призначена для заспокоєння, втихо­мирення, розважання малої дитини; один із жанрів дитячого фольклору. Жайворонок В. В. Знаки

ЗАБО́РА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

забо́ра — 1) на дніпровських по­рогах колись — ряд, гряда каменів, що прорізували русло поперек те­чії. Карпо добре знав всі пороги, всі забори, знав кожен камі

ЗАБУ́ДЬКИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

забу́дьки — 1) див. чорно́биль; 2) тільки однина — забу́дьок — за­бутий у печі хліб, який нібито не можна їсти, бо втратиш пам’ять. Жайворонок В. В. Знаки укр

ЗАВЕРЮ́ХА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заверю́ха див. завірю́ха. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 230.

ЗАВИВА́ЙЛО = ЗАВИВА́ЛО = ЗАВИВА́Н­НЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

завива́йло = завива́ло = завива́н­ня — 1) біла намітка або взагалі серпанок, якими пов’язують наре­чену поверх очіпка. Ой білеє зави­вайло да вічнеє покривайло

ЗАВО́ДИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заво́дини — на Буковині — пер­ший день весільного обряду; від­бувалися запросини на весілля та виття вінків у молодого й молодої. Жайворонок В. В. Знаки українс

ЗАВО́РА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заво́ра — на Чернігівщині — ого­рожа з жердин; також брус для за­сування воріт. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра,

ЗАВОЛО́КА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заволо́ка — чужинець, зайда, за­брода. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою (П. Чубинський). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-дові

ЗАВУ́ШНИЦЯ = ЗАУ́НШИЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заву́шниця = зау́ншиця — запа­лення завушних залоз; лікували здавна замовляннями пop. у І. Котляревського: «Кому чи тряс­цю одігнати, од заушниць, чи по­шептати,

ЗАВІ́ЙНА = ЗАВІ́ЙНИЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заві́йна = заві́йниця — 1) (з вели­кої літери) за народними повір’я­ми — уосібнена нечиста сила, що може на холоді завіяти людину, навести на неї «порчу»; прокл

ЗАВІРЮ́ХА = ЗАВЕРЮ́ХА = ЗАВІ́Я

Жайворонок. Знаки української етнокультури

завірю́ха = заверю́ха = заві́я — сильний вітер зі снігом; хуртовина; див. ще юга́ 2. Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха (приказка); Завірю­ха — треба кожуха (

ЗАГА́ДКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зага́дка (зменшено-пестливі — за́га́донька, за́га́дочка) — короткий алегоричний опис подій, предме­тів, явищ, які треба впізнати, від­гадати; загадки — дуже важл

ЗАГОВО́РИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

загово́ри — стародавні дохристи­янські молитви, щоб бог змило­сердився над хворим; також давні прикази та страхання вищої сили; здійснювалися звичайно рано-вранц

ЗАД

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зад — частина тіла людини ниж­че спини; не користується пова­гою, тому кажуть: «Голова — кість, а зад, пробачте, м’ясо: в голову ці­лують, а в зад б’ють»; показа

ЗАДЕРИ́ХВІСТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

задери́хвіст див. воло́ве о́ко. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 232.

ЗАЖИ́НКИ = ЗАЖИ́Н

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зажи́нки = зажи́н — 1) початок, перший день жнив, протилежне обжинки; літня обрядодія по­чатку жнив; беруть хліб із собою, потім скручену жменю колосся кладуть

ЗАЗДРА́ВИЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заздра́виця див. тост [заздоро́вний]. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 233.

ЗАЗИ́МКИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зази́мки — народна назва початку зими, супроводжуваного звичайно заморозками, першими холодами. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідни

ЗАКАПЕ́ЛОК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

закапе́лок — пічурка, маленька ніша над челюстями кухонної пе­чі, де звичайно кладуть сіль, сірни­ки тощо; також місце за пічкою і взагалі будь-який маленький ку

ЗАКАРПА́ТТЯ = ЗАКАРПА́ТСЬКА УКРА­Ї́НА = ПІДКАРПА́ТСЬКА РУСЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Закарпа́ття = Закарпа́тська Укра­ї́на = Підкарпа́тська Русь — істо­рична українська територія, що включає теперішню Закарпатську область України; у X—XI ст. засе

ЗАКЛА́Д

Жайворонок. Знаки української етнокультури

закла́д — ритуальна умова між двома сперечальниками, за якою той, хто програв, повинен виконати що-небудь, а також предмет виграшу; при цьому має бути хтось трет

ЗАКЛА́ДИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

закла́дини — обряд закладання фундаменту нової будівлі, що зви­чайно супроводжується певними урочистостями та обрядами; важ­ливим був вибір місця під хату; у різ

ЗАКЛИНА́ННЯ = ЗАКЛЯ́ТТЯ = ЗАМОВ­ЛЯ́ННЯ = ПРИМОВЛЯ́ННЯ = ПРИМО́ВА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заклина́ння = закля́ття = замов­ля́ння = примовля́ння = примо́ва — усталена словесна формула, що звичайно супроводжується відпо­відними діями і має нібито магічн

ЗАКЛИНА́Ч = ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заклина́ч = заклина́тель (ж. за­клина́чка = заклина́телька) — той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі; у християнській церкв

ЗАКЛЯ́ТТЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

закля́ття див. заклина́ння. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 234.

ЗАЛО́ЖНІ МЕРЦІ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зало́жні мерці́ див. мрець 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 235.

ЗАЛО́ЗНИЙ ШЛЯХ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зало́зний шлях — староукраїн­ський торгівельний шлях на пів­день від Києва, що йшов понад Дніпром униз і звертав (не вище Канева) на південний схід. Жайворонок

ЗАЛО́МЛЕННЯ КОЛО́ССЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зало́млення коло́сся див. за́крутка, Спа́сова борода́. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 235.

ЗАЛІ́ЗО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

залі́зо — твердий ковкий метал сріблястого кольору, який, сполу­чаючись із вуглецем, утворює ча­вун і сталь; відігравав велику роль в українських віруваннях; вва

ЗАЛІЗНЯ́К МАКСИ́М

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Залізня́к Макси́м (народився на початку 40-х років XVIIIст. — загинув, дата невідома) — запорозь­кий козак, один із керівників Колі­ївщини; був позрадницьки схоп

ЗАМО́К

Жайворонок. Знаки української етнокультури

замо́к — пристрій для замикання дверей, воріт, дверцят шафи, скринь, шухляд і т. ін.; за повір’­ями, навесні відмикається земля і вода; це нібито використовують

ЗАМО́ЧУВАТИ ДІЙНИ́ЦЮ = ЗАМО́ЧУВАННЯ ДІЙНИ́ЦІ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

замо́чувати дійни́цю = замо́чування дійни́ці див. Ро́зигри 1, дійни́ця. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.—

ЗАМОВЛЯ́ННЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

замовля́ння див. заклина́ння. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 235.

ЗАМОЛО́Т

Жайворонок. Знаки української етнокультури

замоло́т — традиційна форма особистого найму для обмолоту зернових культур і плата за моло­тіння молотникам. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Сл

ЗАНИ́ЗУВАННЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зани́зування — спосіб народного вишивання, за якого кольорова нитка протягається крізь полотно постійно в одному напрямку і узор однаково лягає з обох боків ткан

ЗАПА́СКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

запа́ска — 1) (зменшено-пестли­ві — запа́сонька, запа́сочка) народ­ний жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (перев. вовняної), що використовуєт

ЗАПЛІ́ТИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заплі́тини — старий обряд пер­шого заплітання волосся в дівчи­ни; на Гуцульщині дівчину заплі­тали вперше у віці п’ять років; для цього запрошували вмілу, досвід

ЗАПОВІ́Т

Жайворонок. Знаки української етнокультури

запові́т — 1) офіційний доку­мент, який містить розпоряджен­ня певної особи щодо її майна на випадок смерті; у давні часи запо­віт звався ря́дом (він відомий уж

ЗАПОРО́ЖЕЦЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

запоро́жець — 1) див. Запоро́зька Січ 1; 2) чоловічий народний танець героїчного характеру з шаблями. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник

ЗАПОРО́ЗЬКЕ ВІ́ЙСЬКО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Запоро́зьке Ві́йсько див. Ві́йсько Запоро́зьке. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 237.

ЗАПОРІ́ЗЬКИЙ ДУБ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

запорі́зький дуб — дуб-велетень, що росте й нині на о. Хортиця в Запоріжжі, на місці колишньої першої Січі; вік дуба сягає часів створення українського козацтва

ЗАПРО́СИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

запро́сини — 1) прохання прийти куди-небудь, зробити щось або взяти участь у чомусь; давні тради­ції української гостинності перед­бачали різні родинні урочисто

ЗАПІКА́НКА = ЗАПІКА́НА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

запіка́нка = запіка́на — 1) старовинний український хмільний на­пій — горілка з прянощами, ви­тримана в гарячій печі певний час. На запікану корінькову купив ку

ЗАРУ́БИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зару́бини — за віруваннями, за­рубка теслі при закладинах хати на добро, на щастя, тому кажуть: «В тій хаті, бачу, на сварню зарубано» (тобто й зарубка не допомо

ЗАРУ́ЧИНИ = ЗАРУЧА́ННЯ = ОБРУ́ЧЕН­НЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зару́чини = заруча́ння = обру́чен­ня — передвесільний народний об­ряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, дістають батьківське благословення й

ЗАСВІТИ́ТИ ВОЛО́ССЯ (ВО́ЛОСОМ)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

засвіти́ти воло́сся (во́лосом) див. воло́сся 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 238.

ЗАСІВА́ЛЬНИК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

засіва́льник — за старовинним обрядом, той, хто вітає з Новим роком та Різдвом Христовим і, за народним звичаєм, посипає при цьому зерном у хаті, виголошуючи при

ЗАСІВА́ННЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

засіва́ння — старовинна новоріч­на чи різдвяна обрядодія, за якою малі хлопці, звичайно до 12 років, «засівали збіжжя» «з рукавиці», хо­дячи з хати в хату й віта

ЗАТЕ́МНЕННЯ = ЗАТЬМА́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зате́мнення = затьма́ — астроно­мічне явище, яке полягає в тому, що одне небесне тіло або його тінь закриває інше небесне тіло; здавна затемнення сонця або місяц

ЗАУ́ТРЕНЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зау́треня див. у́треня. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 239.

ЗАУ́ШНИЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зау́шниця див. заву́шниця. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 239.

ЗБАН = ЗБА́НОК = ЗБА́НКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

збан = зба́нок = зба́нка — 1) див. дзбан; 2) тільки збан — рід старо­винного узору на вишивці. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідн

ЗБРО́Я

Жайворонок. Знаки української етнокультури

збро́я — знаряддя для нападу та оборони; до оборонної зброї княжої Русі належать броня́, кольчу́га, шо́лом, щит, до зброї нападу — спис, меч, ша́бля, соки́ра, пр

ЗБІ́ЖЖЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

збі́жжя — 1) рослини та зерно хлібних злаків; слово одного коре­ня зі словом бог (означає «те, що подають боги»); символізує багат­ство і щастя (при засіванні,

ЗБІ́РЖА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

збі́ржа — 1) стоянка візників; 2) = збіржа́к = збіржани́к — візник. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С.

ЗБІ́РНА НЕДІ́ЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Збі́рна неді́ля — перша неділя Ве­ликого посту, про яку в народі ка­жуть: «Неділя збір — тече вода з гір» (натяк на те, що Великий піст припадав на весняний пері

ЗБІ́РНИЙ ТИ́ЖДЕНЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Збі́рний ти́ждень — перший тиж­день Великого посту; час, коли молодь збиралася на вигоні та обирала на весь весняний період «весняну березу» — найкращу дів­чину,

ЗВИ́ЧАЙ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зви́чай — 1) загальноприйнятий порядок, усталені правила, які здавна існують у громадському по­буті й житті народу, а також уклад суспільного життя нації, народ

ЗДВИ́ЖЕННЯ = ВОЗДВИ́ЖЕННЯ = ЗДВИ́ГИ = ЧЕ́СНИЙ ХРЕСТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Здви́ження = Воздви́ження = Здви́ги = Че́сний Хрест — право­славне церковне свято на спомин обретіння царицею Єленою Чес­ного і Животворящого Хреста Гос­подня, з

ЗЕЛЕ́НА ЖА́БКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зеле́на жа́бка див. жа́ба 4. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.

ЗЕЛЕ́НА НЕДІ́ЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зеле́на неді́ля див. Клеча́льна неді́ля, Трі́йця 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.

ЗЕЛЕ́НЕ ВИНО́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зеле́не вино́ див. вино́ 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.

ЗЕЛЕ́НИЙ ТИ́ЖДЕНЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зеле́ний ти́ждень див. Клеча́льний ти́ждень. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.

ЗЕЛЕ́НІ СВЯ́ТА́ (СВЯТКИ́)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зеле́ні свя́та́ (святки́) — три останні дні Клечального тижня, Зелена неділя і три перші дні Тро­їцького тижня; стародавнє дохрис­тиянське свято, до якого церква

ЗЕМЛЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

земля́ (зменшено-пестливі — зе­ме́лька, зе́мленька) — 1) верхній шар земної кори, а також уся зем­на куля як місце життя людей і всього живого (на противагу неб

ЗЛИЙ ДУХ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

злий дух — див. дух 3. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 247.

ЗЛО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зло — 1) що-небудь погане, не­добре; протилежне добро; спо­конвіку уособлювалося в лихих силах природи, в бісівстві, в не­добрих людських учинках; на си­лах зла

ЗЛО́ГИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зло́ги див. поло́ги. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 248.

ЗЛО́ТО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зло́то див. зо́лото. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 248.

ЗЛОТОГЛА́В

Жайворонок. Знаки української етнокультури

злотогла́в — парча, тканина, пе­реткана золотою чи срібною нит­кою; символ багатства, розкоші. Пани та князі в жупанах-злотоглавах (П. Чубинський). Жайворонок В

ЗЛІ Я́ГОДИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

злі я́годи див. бо́же ті́ло 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 248.

ЗМО́РА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

змо́ра див. мара́ 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 249.

ЗМІЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

змія́ див. гадю́ка. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 249.

ЗМІЄБО́РЕЦЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

змієбо́рець див. змієбо́рство. Змієбо́рець див. Гео́ргія Побідоно́сця день. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 20

ЗМІЄБО́РСТВО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

змієбо́рство — боротьба бога­тирів із казковим чудовиськом-змієм; одна з таких старовинних легенд складена про київського змієборця Кирила Кожум’яку, що забив зм

ЗНА́ЙДА = НА́ЙДА = ЗНА́ДУ́Х = НАЙДУХ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зна́йда = на́йда = зна́ду́х = найдух (ж.[з]найду́шка) — дитина-підкидьок, знайдена і взята ким-небудь на виховання; головним героєм поеми Т. Шевченка «Наймичка»

ЗНА́ХАР = ЗНА́ХОР = ЗНА́ХУР

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зна́хар = зна́хор = зна́хур (ж. зна­́харка = зна́хорка = зна́хурка) — чо­ловік (або жінка), який (яка) лікує нетрадиційними народними мето­дами, а також займаєть

ЗНАМЕ́ННЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

знаме́ння — прикмета, ознака, які вказують на щось, свідчать про що-небудь; наприклад, недоброю ознакою вважалося затемнен­ня сонця або місяця, ознакою нещасть н

ЗНАЧКОВИ́Й ТОВА́РИШ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

значкови́й това́риш див. това́риш 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 250.

ЗНЕ́СОК = ЗНО́СОК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зне́сок = зно́сок — останнє яйце, яке кладе курка; зазвичай воно ма­леньке; пов’язують його здавна з нечистою силою; вірили, «якщо хто дев’ять діб проносить знос

ЗНЕСІ́ННЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Знесі́ння див. Вознесі́ння [Господнє]. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 250.

ЗО́РЯНА ВОДА́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зо́ряна вода́ див. вода́ 9. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 255.

ЗО́РЯНА ДОРО́ГА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зо́ряна Доро́га див. Чума́цький Шлях. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 255.

ЗО́РІ = ЗІРКИ́ = ЗІРНИ́ЦІ = ЗВІ́ЗДИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зо́рі = зірки́ = зірни́ці = зві́зди — 1) (пестливі— зі́роньки, зі́рочки) самосвітні небесні тіла, що є скуп­ченням розжарених газів; у народ­ній загадці про зір

ЗО́ЧЕННЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зо́чення див. зуро́чення. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 255.

ЗОВИ́ЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зови́ця — рідна сестра чоловіка; не завжди стосунки між дружиною та зовицею були приятельськими, хоч звичай вимагав, щоб вони зва­лися сестрами. Ой як мені сії с

ЗОДІА́К

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зодіа́к — пояс неба, по якому пролягає річний шлях (цикл) Сон­ця; відповідно 12 астрологічних знаків (символів), що відповідають кожному сузір’ю зокрема; у сполу

ЗОЗУ́ЛИН ЦВІТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зозу́лин цвіт — узагальнена назва трав’янистих рослин з компонен­том зозулин: зозулин льон, зозулині сльози, зозулині рушнички, зозулині черевички, зозулині чобо

ЗОЗУ́ЛЬКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зозу́лька див. брат-і-сестра́. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 251.

ЗОЗУ́ЛЯ = ЗОЗУЛИ́ЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зозу́ля = зозули́ця (зменшено-пестливі — зозу́лька, зузу́ленька, зо­зу́лечка; зо́зуль, зо́зол — самець зо­зулі) — 1) перелітний птах-самка із світло— чи буруват

ЗОЛОТІ́ ВОРО́ТА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Золоті́ воро́та — головна, урочис­та брама давнього Києва, пам’ятка архітектури часів Київської Русі; для сучасників є символом Київ­ської держави; згадуються в

ЗЯ́Б[ЛЯ]

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зя́б[ля] див. по́ле 1. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 256.

ЗЯ́БЛИК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зя́блик — лісовий співочий птах родини в’юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, ко­ричневі груди; птаха запрошува

ЗЯТЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зять (пестливі, часто з відтінком іронії — зя́тенько, зя́течок, зятько́) — чоловік дочки, сестри, зови­ці; з цим членом родини пов’язано багато народних спостере

ЗІ́ЛЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зі́лля (пестливе — зі́ллячко, оди­ничне — зіли́на; зменшено-пест­ливі — зіли́нка, зіли́ночка) — 1) різ­номанітні, здебільшого запашні трав’янисті рослини, а так

ЗІ́РКА = ЗІРНИ́ЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зі́рка = зірни́ця див. зо́рі. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 246.

ЗІ́РОЧНИК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зі́рочник див. мокре́ць. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 247.

ЗІЛЬНИ́К

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зільни́к див. Си́мона Зило́та. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 246.

ЗІНИ́ЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зіни́ця — отвір у райдужній обо­лонці ока, крізь який у нього про­никає світлове проміння; залежно від кількості світла він то звужує­ться, то розширюється; симв

ЗҐА́РДА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зґа́рда — старовинна гуцульська шийна прикраса культового при­значання, що мала вигляд наниза­них на ремінь хрестиків та мідних трубочок; додавали також срібні м

[ЗАПОРО́ЗЬКА] СІЧ = ЗАПОРО́ЖЖЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

[Запоро́зька] Січ = Запоро́жжя — 1) організація українського ко­зацтва у XVI—XVIIIст. у пониззі Дніпра за порогами (нині затопле­ного Каховським водосховищем),

[КИ́ЇВСЬКА] РУСЬ = РУ́СЬКА ЗЕМ­ЛЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

[Ки́ївська] Русь = Ру́ська Зем­ля́ — 1) давньоруська держава з центром у Києві; виникла на рубе­жі VIIIі IXст. внаслідок об’єднан­ня східнослов’янських племен;

«НЕПОРО́ЧНЕ ЗАЧА́ТТЯ»

Жайворонок. Знаки української етнокультури

«непоро́чне зача́ття» — зачаття Непорочною Дівою Марією Боголюдини (майбутнього Ісуса Христа), Бога-Сина символізує свя­щенний союз неба і землі, який проявляєть

БО́ЖИЙ ЗНА́К

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Бо́жий зна́к — знак Творця на Місяці, який навіки покладено як Боже знамення, коли вперше брат убив брата, як нагадування людям про страшний гріх, учинений колис

БІ́ЛА ЗМІЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

бі́ла змія́ див. гадю́ка 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 38.

ВЕ́ТХИЙ ЗАПОВІ́Т (ЗАВІ́Т)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Ве́тхий Запові́т (Заві́т) див. Стари́й Запові́т. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 81.

ВЕЧІ́РНЯ (РАНКО́ВА, РАНІ́ШНЯ, СВІТО­ВА́) ЗОРЯ́ (ЗІ́РОНЬКА)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

вечі́рня (ранко́ва, рані́шня, світо­ва́) зоря́ (зі́ронька) — народні назви Венери, яка з’являється на небі у вечірній і ранковий (світанковий) час; народ застері

ВО́ВЧІ ЗУ́БИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

во́вчі зу́би див. зу́би 4. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 104.

ВОГНЕ́ННИЙ ЗМІЙ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

вогне́нний змій див. змій, переле́сник. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 104.

ВОЗНЕСІ́ННЯ [ГОСПО́ДНЄ] = ЗНЕСІ́ННЯ = УШЕ́СТЯ (ВШЕ́СТЯ)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Вознесі́ння [Госпо́днє] = Знесі́ння = Уше́стя (Вше́стя) — за церков­ним календарем, одне з дванадесятих церковних свят, яке відзначає­ться на 40-й день після Пас

ВОЛИ́НЬ = ВОЛИ́НСЬКА ЗЕМЛЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Воли́нь = Воли́нська земля́ — іс­торична область у басейні півден­них приток Прип’яті і верхів’я За­хідного Бугу (назва походить від м. Волинь, або Велинь); нині

ВОЛО́ВЕ О́КО (О́ЧКО) = ЗАДЕРИ́-ХВІСТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

воло́ве о́ко (о́чко) = задери́-хвіст — одна з найменших співу­чих пташок, що водиться в Укра­їні; в народі її особливо шанують, бо розуміє людську мову і жорсто­

ВІ́ЙСЬКО ЗАПОРО́ЗЬКЕ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Ві́йсько Запоро́зьке — офіційна назва українського козацького вій­ська і створеної козацтвом Україн­ської держави XVII—XVIIIст. Жайворонок В. В. Знаки українськ

ЖЕ́ЛЬМАН = ЗЕ́ЛЬМАН

Жайворонок. Знаки української етнокультури

же́льман = зе́льман — старовин­на народна гра, різновид весняно­го хороводу; «їде, їде Зельман!» — радісно вигукувала молодь, виводячи веснянкові танки навколо ц

КАМІ́ННИЙ ЗАТО́Н

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Камі́нний Зато́н див. порі́г 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 271.

КАЧА́ННЯ [ПО ЗЕМЛІ́]

Жайворонок. Знаки української етнокультури

кача́ння [по землі́] — у народній обрядовості — магічний акт, який мав хліборобське (на врожай), за­пліднювальне або лікувальне зна­чення; дотик усього тіла до з

КЛЕЧА́ЛЬНА (КЛЕЧА́НА, ЗЕЛЕ́НА) НЕДІ́ЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Клеча́льна (Клеча́на, Зеле́на) неді́ля — день Святої Трійці; з цим днем здавна пов’язувався початок літа, тому це сприймається як свя­то зелені. Отож у Клечану н

КЛЕЧА́ЛЬНИЙ (КЛЕЧА́НИЙ, ЗЕЛЕ́НИЙ) ТИ́ЖДЕНЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Клеча́льний (Клеча́ний, Зеле́ний) ти́ждень — тиждень перед днем Святої Трійці (Клечальною неді­лею), головним атрибутом якого є клечання («зелень, зелене гілля»,

НОВИ́Й ЗАПОВІ́Т (ЗАВІ́Т)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Нови́й Запові́т (Заві́т) — церков­на книга, що містить у собі виклад християнської релігії; частина Бі́блії (див.); включає 27 книг (4 Євангелія, «Діяння святих

НІЖКОВЕ́ ПУ́ЩЕННЯ = НІЖКОВІ́ ЗА́ГОВИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Ніжкове́ пу́щення = Ніжкові́ за́говини див. за́говини 3. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 398.

РУСЬ = РУ́СЬКА ЗЕМЛЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Русь = Ру́ська Земля́ див. [Ки́ївська] Русь. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 514.

РІЗДВЯ́НІ ЗА́ГОВИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Різдвя́ні за́говини див. Пили́півка 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 502.

СВЯТОЯ́НСЬКЕ ЗІ́ЛЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

святоя́нське зі́лля див. звіробі́й. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 532.

СИМО́НА ЗИЛО́ТА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Симо́на Зило́та = Си́монове зело́ = Зільни́к — церковно-календарний день Святого Апостола Симона Зилота (10/23 травня); за народною традицією, день, коли жінки п

СТАРИ́Й (ВЕ́ТХИЙ) ЗАПОВІ́Т (ЗАВІ́Т)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Стари́й (Ве́тхий) Запові́т (Заві́т) — перша частина Бі́блії (див.), що визнається за Свяще́нне Писа́ння в іудаїзмі та християнстві на відміну від Но́вого Запові́

СІНОВОЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Сіновоз, за, м. Возящій сѣно. Сіновози, сіновози, ловіть мене по дорозі. Елисавет. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—190

ТЕРЕЗИ, ЗІВ,

Грінченко. Словник української мови

Терези, зів, м. Вѣсы. Поламались терези, сіль важучи на вози. Рудч. Чп. Ум. Терезки, терезо́чки. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К

ТРАПЕЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Трапеза, зи, ж. 1) Столъ, кушанье. Та трапеза була вже багато скудніша. Левиц. І. 394. 2) Въ монастыряхъ: столовая. Іди в трапезу. Шейк. Словарь української м

ТРАПЕЗУВАТИ, ЗУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Трапезувати, зую, єш, гл. Ѣсть, обѣдать. Почали трапезувать удвох. Мнж. 149. Трапезуйте, люде добрі. Левиц. Пов. 340. Словарь української мови: в 4-х тт. / За р

ТРЕНЗЕЛЬ, ЗЛЯ,

Грінченко. Словник української мови

Трензель, зля, м. Уздечка съ удилами. Ум. Трензелька. Взяла коня за трензельку. Гол. ІІІ. 52. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

ТУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Туз, за, м. Тузъ, карта съ однимъ очкомъ. КС. 1887. VI. 403. Той тузами обирає свата в його хаті. Шевч. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінчен

ТУЗАТИ, ЗАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Тузати, заю, єш, гл. Бить, тузить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 293.

ТУЗУВАТИ, ЗУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Тузувати, зу́ю, єш, гл. Тормошить. Стягли ляшка свині з коня, стали тузувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4

У́ТРЕНЯ = ЗАУ́ТРЕНЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

у́треня = зау́треня — церковна служба, що правиться рано-вранці. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 613.

УВОЗИТИ, ВОЖУ, ЗИШ,

Грінченко. Словник української мови

Увозити, вожу, зиш, сов. в. увезти, увезу, зеш, гл. 1) Ввозить, ввезти, завозить, завезти. Не то кінь, що в болото ввезе, а то що з болота вивезе. Ном. 2) Толь

УВОЗИТИСЯ, УВОЖУСЯ, ЗИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Увозитися, увожуся, зишся, сов. в. увезтися, увезуся, зешся, гл. 1) Ввозиться, ввезтись. 2) Въѣзжать, въѣхать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б

УРАЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Ураза, зи, ж. 1) Рана, больное мѣсто. Роскопирсала ті врази, що глибоко крилися в серці. Мир. ХРВ. 258. 2) Оскорбленіе, обида. Ум. Уразка. За сю уразку я визив

ФАНТАЗІЯ, ЗІЇ,

Грінченко. Словник української мови

Фантазія, зії, ж. Фантазія. Левиц. Пов. 11, 276. Мережки фантазії. К. МХ. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4

ФАРФОЛИЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Фарфолиз, за, м. Блюдолизъ. Шейк. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 375.

ФРАНЦУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Француз, за, м. Французъ. Вони будуть говорити по французький, як французи. Левиц. Пов. 119. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1

ХАБАЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хабаз, зу, м. Хворостъ, прутья. Шейк. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 382.

ХАБЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хабз, зу, м. хабза, зи, ж. = Хабзина. Вх. Лем. 478. Вх. Уг. 272. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 382.

ХАБУЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хабуз, зу, м. 1) Грубыя сорныя травы. Желех. 2) = Хабаз. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 382.

ХАБУЗЗЯ, ЗЯ,

Грінченко. Словник української мови

Хабуззя, зя, с. соб. = Хабуз. Дивитсі на хату, а на ній кропива та й хабузє росте. Гн. II. 69. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

ХАЗЯЙ, ЗЯЯ,

Грінченко. Словник української мови

Хазяй, зяя, м. = Хазяїн. Хазяй на всю губу. Ном. № 10101. Питається сам хазяй. Рудан. І. 80. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1

ХАЗЯЮВАТИ, ЗЯЮ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Хазяювати, зяю́ю, єш, гл. 1) = Хазяйнувати 1. Лучче було хазяювати, ніж по дорогах ходити. Рудч. Чп. 87. 2) Распоряжаться. Хазяюй тими грішми. Чуб. II. 380. Не

ХАЗІЯ, ЗІЇ,

Грінченко. Словник української мови

Хазія, зії, ж. Громадина. Оттакої хазії, як ішла сьогодні через нашу слободу, я зроду-віку не бачила. Волч. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б.

ХАЛУЗЗЯ, ЗЯ,

Грінченко. Словник української мови

Халуззя, зя, с. Мелкія вѣтки, прутья, то-же, что и хамло 1. Халуззя сякого-такого назбірав у лісі. Черк. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грі

ХАМУЗЄ, ЗЯ,

Грінченко. Словник української мови

Хамузє, зя, с. соб. = Гамуз збив на хамузє = Потрощив на гамуз. Вх. Зн. 76. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4.

ХАРЦИЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Харциз, за, м. Разбойникъ, грабитель. Ме звір я — людську кров пролити і не харциз, людей щоб бити. Котл. Ен. IV. 50. Словарь української мови: в 4-х тт. / За р

ХАРЦИЗИТИ, ЖУ, ЗИШ,

Грінченко. Словник української мови

Харцизити, жу, зиш, гл. Разбойничать, грабить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 388.

ХВЕРЯЗЯ, ЗІ,

Грінченко. Словник української мови

Хверязя, зі, ж. Ферязь. У князя хверязя, а в нас і очкур. Ном. № 1596. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С.

ХВУЗІЯ, ЗІЇ,

Грінченко. Словник української мови

Хвузія, зії, ж. Ружье. Салдати з хвузіями на сонці так і сяють. Драг. 198. Фузію намірив, обох разом застрілив. Гол. ІІІ. 63. Словарь української мови: в 4-х тт

ХВІРЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Хвірза, зи, ж. Вьюга. Миргор. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 393.

ХИЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Хиза, зи, ж. = Охиза. Мир. ХРВ; 125. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 397.

ХИЗУВАТИСЯ, ЗУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Хизуватися, зуюся, єшся, гл. Хвастать, спесивиться. Хизується, неначе на пристяжці. Ном. № 2508. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К

ХЛЯҐОЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Хляґоза, зи, ж. = Хляґа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 404.

ХЛЯҐОЗИТИ, ЗИ́ТЬ,

Грінченко. Словник української мови

Хляґозити, зи́ть, гл. безл. Быть слякоти. Лубен. у. Мирг. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 404.

ХМИЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хмиз, зу, м. 1) Прутья, мелкій хворость, мелкія, тонкія вѣтви, уже отдѣленныя отъ дерева. Затріщав хмиз під ногами. Стор. МПр. 112. Закидана доріженька хмизом.

ХОБЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Хобза, зи, ж. Раст. Sambucus ebulus. Шух. І. 22. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 406.

ХОВЗАТИ, ЗАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Ховзати, заю, єш, гл. Скользить. Щоб коні не ховзали, бо мокро, то тра підкувати. Камен. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 19

ХОВЗАТИСЯ, ЗАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Ховзатися, заюся, єшся, гл. = Ковзатися. Вх. Зн. 65. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 406.

ХОЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хоз, зу, м. Родъ сафьяна. Пятигор. окр. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 408.

ХОХОЛАЗ, ЗА, ХОХОЛАК, КА,

Грінченко. Словник української мови

Хохолаз, за, хохолак, ка, м. Насѣк. клещакъ большой, уховертка, Forficula auricularia. Вх. Лем. 479. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

ХРАБУЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Храбуз, зу, м. Мелкіе, не тугіе кочни капусты. Уман. у. Яка там капуста, — самий храбуз: хиба на борщ тільки й покришити. Брацл. у. Словарь української мови: в

ХРАНЦУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Хранцуз, за, м. Французъ. Як творив Господь…. народи, зробив москалів, хранцузів, татар. Драг. 194. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

ЦІПОВ’ЯЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Ціпов’яз, за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С.

ЧОРНОГУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Чорногуз, за, м. Листъ. Чуб. І. 63. Вх. Пч. І. 16. См. Бузько. А горобець впився, з чорногузом бився, як ударив чорногуза, — чорногуз звалився. Чуб. V. 1124. Сл

ЧОРНОЛОЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Чорнолоз, зу, м. Раст. Salix cinerea L. ЗЮЗО. І. 134. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 471.

ЧУМА́ЦЬКИЙ (БО́ГІВ, МОЛО́ЧНИЙ) ШЛЯХ = ЧУМА́ЦЬКА (БО́ЖА, ЖУРАВЛИ́НА, ЗО́РЯНА, МОЛО́ЧНА, НЕБЕ́СНА) ДОРО́ГА = ТРЕ́ТЄ НЕ́БО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Чума́цький (Бо́гів, Моло́чний) Шлях = Чума́цька (Бо́жа, Журавли́на, Зо́ряна, Моло́чна, Небе́сна) Доро́га = Тре́тє Не́бо — космічна система, що складається із зір

ШМАРКОЛИЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Шмарколиз, за, м. Подлизывающій свои сопли. Н. Вол. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 505.

ЩЕЗАТИ, ЗА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Щезати, за́ю, єш, гл. Исчезать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 524.

ЯЛОЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Ялоза, зи, об. 1) Засаленный, испачканный человѣкъ. 2) Медлительный человѣкъ. Бач, яка ялоза. Ном. № 10956. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Г

ЯЛОЗИТИСЯ, ЖУСЯ, ЗИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Ялозитися, жуся, зишся, гл. Испачкиваться во что либо жирное; тереться около чего либо. Ну чого б се я коло такої, нечисті ялозився? Прилуц. у. Словарь українсь

ЯРИЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Яриза, зи, м. Ярыга, низшій служитель для разсылки и пр. Тільки ляха-Бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового заставляйте. АД. І. 21

ІВА́НОВЕ ЗІ́ЛЛЯ, ІВА́НОВИЙ ЦВІ́Т

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Іва́нове зі́лля, Іва́новий цві́т див. звіробі́й. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 258.

ҐАБЗУВА́ТИ, ЗУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Ґабзува́ти, зу́ю, єш, гл. Позорить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 345.

ҐЕ́ДЗАТИСЯ, ЗАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Ґе́дзатися, заюся, єшся, гл. 1) О четверон. животныхъ: бѣгать, мечась изъ стороны въ сторону, подъ вліяніемъ боли отъ укушеній овода. 2) О людяхъ: метаться, бр

ҐЕ́ДЗЕЛ, ЗЛА

Грінченко. Словник української мови

Ґе́дзел, зла и ґе́дзель, зля, м. = Ґедз. Рудан. І. 160. Ном. № 3389. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 34

ҐУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Ґуз, за, м. Узелъ (на ниткѣ, веревкѣ). Вх. Лем. 408. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 352.

ҐУНА́ДЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Ґуна́дза, зи, ж. 1) Большая шишка. Мнж. 182. 2) Шарообразный свертокъ. Мнж. 182. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.—

Время запроса ( 0.541315178 сек)
T: 0.544964198 M: 1 D: 0